![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/картинка-1.jpg?media=1721574111)
Так, ми зробили це! Подолали Реннштайг, найлегендарніший шлях Німеччини, відомий ще з 1330 року, на якому до нас побували Гьоте і Шіллер, серед інших.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/тут-не-был-гете.jpg?media=1721574111)
1829 року топограф Юліус фон Планкнер розмітив і картографував шлях, що проходить давньою границею між Баварією та Тюрінгією. У довіднику зазначено, що Реннштайг ідеально підходить для новачків. Ночувати можна безкоштовно у колибах, що знаходяться на відстані 5-10 км одна від однієї, або ж у готелях і пансіонах, скуплятися у сільських магазинчиках, обідати в кафе, митися у шести Реннштайг-будинках, де 3 хвилини душу коштують 50 центів. Шлях, хоч і проходить вершинами гір і має численні підйоми та спуски, не потребує відмінної фізичної форми: карабкатися скелями не доведеться. А найголовніше: на ньому є численні культурні й історичні пам’ятки, що гармонійно поєднуються з різноманітною природою Тюрінзького та Франконського лісу і Тюрінзьких сланцевих гір.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/люпины.jpg?media=1721574111)
Все це добре виглядає на папері, але реальність відрізняється від картинок у журналі “Outdoor” та описах у путівниках процентів так на 90%. До прикладу, приготування їжі у колибі виглядає ось так:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/кухня.jpg?media=1721574111)
І ти радієш навіть простій “Мівіні” (тобто, її китайсько-німецькому аналогу), тому що через кризу, пов’язану з карантином через розповсюдження корона-вірусу, майже всі кафешки, ресторани і пенсіони на шляху закриті:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/закрыто.jpg?media=1721574111)
До цього додаються туман, вітер і дощі, що періщать, як із відра, інколи супроводжуються громами і блискавицями, або тупо й настирно йдуть три дні і три ночі поспіл, через що шлях виглядає зранку трішки моторошно:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/туман_єпик.jpg?media=1721574111)
Однак, труднощі загартовують людину і зближують учасників походу: через шість днів ми стали згуртованою командою, здатною протистояти усім вітрам і негараздам. Але до цього нам ще треба було пройти 170 км пішки…
Починалося все добре: перший дощ ми пересиділи в машині і вийшли, красиві і гарні, із новеньким облаштуванням, на початок шляху у містечку Хьоршель.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/до.jpg?media=1721574111)
Про Реннштайг я мріяла два роки після того, як у 2018 році пройшла 120 км Каміно (шляху Св. Якова). Минулого року похід довелося відкласти через операцію, а цього року він мало не зірвався через вірус: ще донедавна за перетин границі з Тюрінгією без вагомих причин загрожував штраф у 500 євро. Але дома сидіти за три місяці набридло, отже, щойно карантинні обмеження зняли, а у дітей почалися канікули, ми дістали куплене ще два роки тому обладнання, вибили з нього пилюку, докупили необхідні продукти і виїхали на місце висадки. У Тюрінгії ми одразу відчули себе на вільній землі: ніхто не носить масок (у МакДональдсі на нас у масках дивилися, як на інопланетян), не тримає дістанцію, а корона є скоріше привідом для жартів і додаткових 2-3 неробочих днів на тиждень: на додачу до негоди це привід не відкривати кафе, ресторан або пенсіон.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/гостеприимное-кафе.jpg?media=1721574111)
Першого дня нам пощастило з погодою: було хоч і хмарно, але не спекотно і без рясного дощу. Дорога йшла без значних перепадів гірськими луками, з яких відкривалися чудові краєвиди.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/дорога-и-цветы.jpg?media=1721574111)
Куди не глянь — усюди гарно! Єдиний недолік, що часто доводилося зупинятися, витягати мобільний і робити фото. Барсетка у стилі базарних бариг 90-их, хоч і виглядає, як одоробло, але дозволяє завжди тримати камеру під рукою.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/день-первый.jpg?media=1721574111)
Але ідилія продовжувалася недовго: почався дощ, і нам довелося витягати захисні чохли для рюкзаків. Зробили ми це біля типового для Реннштайгу місця відпочинку: колиба, стіл із лавками під деревом і фірмовий знак “R”.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/хижина.jpg?media=1721574111)
Хто йшов обладнаними шляхами знає, а іншим розповім, що кожен шлях має своє маркування. На Каміно це жовта мушля Св. Якова на синьому фоні, а на Реннштайгу — це біла буква “R” на темно-коричневому або чорному тлі. Найчастіше її малюють на деревах так, щоб і в сутінках, і в тумані було видно:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/туманная-дорога.jpg?media=1721574111)
Інколи малюють його на дорозі та на парканах, а власники будинків і закладів уздовж дороги викладають знак із підручних матеріалів й оформлюють його квітами та садовими скульптурами.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/один-из-вариантов-р.jpg?media=1721574111)
На відміну від інших шляхів, у Реннштайга є ще й фірмова пісня, що, як майже всі німецькі твори, закінчується смертю головного героя. Добре хоча б, що, на відміну від “Пісні про Нібелунгів”, всі інші залишилися у живих.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/пісня.jpg?media=1721574111)
Є у Реннштайга і фірмове привітання, по типу “Буен Каміно!” на шляху Св. Якова. Коли зустрічаєш тих, хто йде тобі назустріч, слід казати: “Гут рунст!” (“Доброго шляху!” по-старофранконські). Головне, не переплутати і не сказати, як одна панянка, що зайшла до шинка на Реннштайгу і радісно привітала групу туристів словами: “Гуте бруст!” (“Добрі груди!”).
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/гут-рунст.jpg?media=1721574111)
Наш шлях почався у вівторок о другій дня, тож людей дорогою ми зустрічали небагато. Однак нам пощастило познайомитися з давнім жителем шляху, Майком-сміттєвиком:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/майк.jpg?media=1721574111)
Майк натягнув на себе весь непотріб, знайдений на шляху небайдужими волонтерами. А кмітливі підприємці додали до нього свої визитівки, заламіновані у пластик від дощу і пришпилені до карманів Майка. Взагалі, тема сміття на шляху повністю розкрита, наприклад, у тематичних плакатах:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/разложение.jpg?media=1721574111)
З утілізацією сміття проблем немає, було б бажання: всі місця відпочинку і майже всі колиби обладнані сміттєзбірниками. Але несвідомі (або просто бухі) відвідувачі Реннштайгу інколи залишають після себе порожні пляшки і пластиковий мотлох. Цього дня нам повезло: перша колиба, в якій ми переночували, була охайно прибрана.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/в-будке.jpg?media=1721574111)
Проте було досить шумно через лісозаготівельні роботи, що велися неподалік від колиби до самої ночі. Ліса навалили стільки, що за ним не стало видно місцевої пам’ятки:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/спрятанный-памятник.jpg?media=1721574111)
Проте, наступними днями ми бачили ще багато витворів народного мистецтва і сучасних майстрів.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/творчество.jpg?media=1721574111)
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/рожи3.jpg?media=1721574111)
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/рожи2.jpg?media=1721574111)
Ці чудернацькі персонажі, без сумніву, навіяні химерними деревами й іншими істотами, що проживають у Тюрінзькому лісі:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/дерево-слон.jpg?media=1721574111)
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/стражи.jpg?media=1721574111)
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/корявый-дуб.jpg?media=1721574111)
Недивно, що така атмосфера надихає на створення, наприклад, пам’ятнику бабі Язі:
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/баба-яга.jpg?media=1721574111)
Щоб не так страшно було йти, ми співали на весь голос пісні, починаючи з “Несе Галя воду” через “Ой, на горі та й женці жнуть” і “Ти ж мене підманула”, і закінчуючи гімном України. Тюрінзькому лісу це сподобалося — навряд чи він таке раніше чув, або якщо і чув, то, принаймні, не в такому виконанні. І трапилося перше чудо: ненадовго визирнуло сонце і похмурий ліс перетворився на привітне і затишне місце, де співають птахи, літають метелики і де хочеться залишитися назавжди.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/солнце.jpg?media=1721574111)
Але недовго нас радувало сонечко. Ще не всі центнери води вилилися на нас і ми ще не навчилися відрізняти туман від хмари, що лягла на гору.
![](https://usercontent.one/wp/www.motorna.eu/wp-content/uploads/2020/07/редкое-солнце.jpg?media=1721574111)
Яку ж дорогу вибрали ми? Далі буде!
Продовження тут і тут, закінчення тут
Потрясающие виды и очень качественные фотографии, и вообще вы молодцы!
Спасибо, Наташ! Приятно, что ты читаешь по-украински (кстати, гугл отлично справляется с переводом в паре рус-укр).