Українці, мабуть, єдина нація на Землі, якій притаманні такі протилежні риси, як працьовитість і лінь, впертість і вміння знаходити компроміс, образливість і здатність забувати минуле, бажання залишити все, як є («нехай»), і навести лад, і т. ін. Ці протиріччя, хочеш не хочеш, проявляються і в процесі схуднення, що інколи нагадує крок вперед і два кроки назад.
«Нам же було так добре у минулому, коли ми все собі дозволяли, давай туди повернемося?»
«Та ні, де там добре – тяжко, важко і перед людьми невдобно, давай краще вперед!»
«Але що там попереду, аби не гірше?»
«Гірше вже не буде! Як не досягнемо цілі, принаймні, розважимося дорогою!»
Такі або схожі діалоги точаться всередині кожної людини, яка наважилася змінити старі звички і розпочати дорогу в краще, більш здорове і щасливе майбутнє. Без зайвої ваги, хвороб і проблем, пов’язаних із нею. На цьому шляху доведеться зустрітися не тільки із зовнішніми перешкодами, про подолання яких ми вже знаємо або можемо дізнатися з того ж інтернету, але, перш за все і найважливіше, із нашими власними внутрішніми рисами, які стають нам на заваді. Я вже писала про те, як ми можемо використати недоліки інших націй собі на користь. Але набагато цікавіше і продуктивніше буде скористатися у процесі схуднення своїми власними рисами. Вони ж бо нікуди від нас не дінуться, і замість запеклої боротьби із власними недоліками чи не краще використати їх для боротьби із нашим спільним ворогом – зайвим жиром? Як саме? Розглянемо далі.
Любов до краси і гармонії
Це, на мою думку, характеристика українців № 1. Ось що пише з цього приводу Олег Романчук, відомий український психолог, у своїй книзі «Жити серцем»: «Діти на цій планеті народжувалися з мирним, свого роду ангельським темпераментом… А ще щось таке було в їхній душі, що вона особливо відчувала красу: коли заходило сонце, співав соловейко і гуділи хрущі, а мама з татом схилялися над їхньою колискою, – їхня душа тремтіла від щастя і так хотіла, щоб ця мить та це щастя тривали вічно. Мабуть, вклав їм Господь у душу оте передчуття раю, коли не буде вже ні сліз, ні страждання, не буде горя, не буде ненависті – а лиш абсолютна гармонія любові. І вони прагнули того раю тут, на землі, і садили довкола хат своїх вишневі садочки, і співали пісень, і замріяно чекали, коли зійде на небі перша зіронька, і так дивно називали свої села: Рай, Миролюбівка, Мирне, Лагодів, Привітне…»
Гарна риса? Прекрасна, скажете ви. Так-то воно й так, але ж не зовсім. Бо у цієї риси є і зворотна сторона: небажання щось змінювати, страх спробувати щось нове, лінь, що заважає активно втручатися і контролювати процеси, що безпосередньо стосуються тебе.
У мене є хата в селі у Полтавській області, яку я використовую під дачу. Коли я приїжджаю туди і виходжу на подвір’я, то відчуваю приплив безмежного щастя. Деінде, у будь-якому іншому місці цієї планети, щоб відчути бодай трішки того щастя, мені доводиться багато і плідно працювати, заробляти гроші, підвищувати кваліфікацію, займатися спортом, стежити за харчуванням, спілкуватися з людьми і таке інше. Лише тоді, наприкінці напруженого дня, я можу стомлено, але задоволено констатувати: «Все правильно зробила!» — і з чистим сумлінням іти спати. Тоді як у селі на Полтавщині мені достатньо просто вийти на подвір’я, подивитися довкола, вдихнути чистого повітря – і я вже щаслива. Не треба нікуди бігти, нічого робити, нікого – і перш за все саму себе – ні в чому переконувати. Я вже щаслива, і потому.
Коли людина щаслива просто від факту перебування на рідній землі, то у неї немає мотивації кудись рухатися, щось змінювати: вона здогадується або побоюється, що будь-які зміни в гармонії і щасті будуть лише на гірше. Це відчуття гармонії відображене у першому законі термодинаміки («у закритій системі енергія нікуди не дівається і нізвідки не береться, лише переходить із одного стану в інший») і у стані організму, який називається «гомеостаз». Перебуваючи у цьому стані, організм докладає усіх зусиль, щоб зберегти вагу постійною. Схуднути за таких умов дуже важко. Але ж якщо все залишити, як є, вступає в дію другий закон термодинаміки і з’являється ентропія: безлад, хаос і руйнація системи. Рудольф Клаузіс у 1865 році заявив, що «ентропія всесвіту спрямована до максимуму». Тобто, якщо все залишити на самоплив, то будемо мати те, що маємо: занедбану землю, городи, що позаростали бур‘яном, зруйновані хати, повалені старі дерева у садах. І захаращене непотребом тіло, запальні процеси в якому збільшуються з кожним прожитим роком.
Зменшити внутрішню ентропію системи можна, лише докладаючи зусиль із-зовні. І в цьому, як не парадоксально, нам допоможе відчуття краси. Роздягніться, станьте перед дзеркалом на весь ріст і уважно погляньте на себе. Подобається вам те, що ви бачите? Задовольняє цей образ ваше естетичне почуття прекрасного? Чи все ж таки ні?
Якщо ні і категорично ні – тоді час братися за роботу і наводити лад. І те, й інше ми любимо, отже уявіть своє тіло тим єдиним будинком, що дістався вам від батьків, в якому ви народилися і помрете, – продати його і купити більш новий і модерний ви не зможете. Тож гайда приводити до ладу той, що маємо! Всі на боротьбу з ентропією, даєш новий гомеостаз в оновленому, стрункому тілі!
Образливість
На думку Миколи Васильовича Гоголя, образливість – одна із основних характеристик українців, яку він так майстерно і дотепно зобразив у своїй розповіді «Як посварився Іван Іванович із Іваном Микифоровичем». Два сусіди, які товаришували багато років, посварилися через гусака. І потім роками не розмовляли один із одним, ще й робили одне одному всілякі капості. Образливість – не дуже гарна риса (ми можемо заспокоїти себе примовкою, що, мовляв, я не злопам’ятна, у мене просто пам’ять довга). Але у справі боротьби із зайвою вагою вона просто неоцінена!
Уявіть собі свого найгіршого, найзапеклішого ворога. Свій зайвий жир. Саме він вкорочує вам життя, у ньому виникають запальні процеси, що призводять до інфарктів, інсультів, діабету і раку. Вам доводиться тягати його всюди на собі, він викликає спітніння влітку і задишку взимку, а головне – низьку самооцінку. Він не дає приміряти і купувати одяг, який вам подобається. Сядьте просто зараз і складіть перелік із 20 пунктів, що саме не дає робити жир, чим він вам дошкуляє. Складіть портрет, або ж профіль, свого ворога, якого слід знати в лице. Ось вам ілюстрація, щоб дошкулити вашому відчуттю прекрасного:
Чи готові ви оце одоробло тягати все життя на собі? Ні? А якщо його стане вдвічі більше? Категорично ні? Тоді – образьтесь на нього, але серйозно, і гайда на боротьбу із нашим спільним ворогом! І нехай «згинуть наші вороженьки, як роса на сонці».
Впертість
Теж, на думку багатьох, не найкраща риса, але ж вона має своє логічне продовження у тому, що ми такі настирні, що таки доведемо справу до кінця. Особливо якщо в нас не вірять і нам з дитинства втовкмачують: «З тебе нічого не вийде! Ти ніколи нічого не доводиш до кінця!» «А от дзуськи», – скажіть подумки і скрутіть дулю. А може й дві. І вперто йдіть собі наміченим шляхом.
Вміння домовлятися
Найбільше стане у пригоді під час приборкання нашого внутрішнього Пацецуцика. Замість погроз: «Ось зараз хтось вигребе, якщо не відірве дупу від дивану», спробуйте вмовляння: «Зараз ми підемо на прогулянку/пробіжку/у спортзал, а потім ти отримаєш смачнющого яблучка, ще й мандаринку додам за хорошу поведінку!» Замість щулитись від погроз і скавучати, Свинопесик радісно нашорошить вушка і весело побіжить поряд із вами.
Працьовитість
Тут усе просто, лише не треба перегинати палку, наводячи лад в своєму домі, і не впасти від втоми, докладаючи занадто зусиль, щоб його якнайшвидше відремонтувати. Не треба зважуватися кожного дня, записувати з’їдене і випете до граму і вираховувати калорійність до пів-калорії. І, головне, не треба, особливо спочатку, надто налягати на спорт. Недавні дослідження довели, що інтенсивні фізичні вправи приносять найбільшу користь протягом першого підходу, тобто перших 10–15 хвилин силових вправ або бігу. Ефект подібний до віджимання губки, повної води. За першим віджиманням ви витискаєте з неї найбільшу кількість води. Якщо вам потрібен 100% ефект, можете ще «дожати» кількома підходами або кілометрами, але для більшості достатньо регулярно займатися потрошку, поступово нарощуючи темп/навантаження/дистанцію.
Мрійливість
Це чи не найпотужніший інструмент, що допоможе нам отримати омріяне тіло. Пам’ятаєте вправу із дзеркалом? Після того, як ви критично оглянули себе й намітили «фронт робіт», відверніться від дзеркала і огляньте свою кімнату. Уявіть, що на всіх меблях, навіть на підвіконні та люстрі, розвішані і розкладені вишукані сукні, спідниці, блузи і пальто, які ви будете носити, коли приведете до ладу свій дім, своє тіло. Уявіть насичені або приглушені кольори, приталений крій, матеріали, з яких зроблені ці речі. Вдягніть їх подумки на своє оновлене тіло, як ми це робили, коли були маленькі і грали у «принцесок». І щоразу, коли будете заходити до цієї кімнати, уявляйте собі ці речі, які чекають на вас – це дасть мотивацію і прискорить процес схуднення. Зробіть вправу «Мій ідеальний день», якщо іще не зробили – і повторіть її, якщо робили раніше, бо наші мрії змінюються разом із нами. Яким би не був цей день, уявіть себе у ньому стрункою, легкою і веселою. Трішки замріяною. Це і будете ви через 5-10 років.
А які ще типово українські риси ви знаєте? Як можна їх, на вашу думку, використати на користь схуднення? Буду рада почути вашу думку у коментарях!
Будьте здорові!
Ваша Моторна
