Подавлюсь, але не поділюсь?

Вчора у кінотеатрі під відкритим небом дивилася фільм «Богемська рапсодія» і думала не про трагічну долю Фредді Мерк’юрі, а про їжу. І не тому, що імпровізований зал на шкільному подвір’ї був оточений кіосками, де продавали пиво, солодощі і смажені сосиски, – на такий випадок у мене завжди є «План мінімізації збитків»: просто кажучи, у перерві я вибираю найменш калорійну з усіх наявних пропозицій. У цьому випадку, зважаючи на 38-градусну спеку, це був слаш – подрібнений лід, збитий із сиропом.

**Слаш — в одній такій склянці 200 ккал**

Про їжу я думала в контексті концерту Live Aid 1985, якому були присвячені останні хвилин 15 фільму. Метою цього грандіозного дійства, проведеного одночасно на двох величезних стадіонах в США і Великобританії, яке в живому ефірі бачили 40% населення земної кулі (1,9 млрд чоловік у 150 країнах), був збір коштів на користь голодуючих Африки. Приводом для концерту стали зйомки мільйонів людей, що помирають від голоду в Ефіопії, показані у Великобританії в сюжеті новин телеканалу BBC. Збори від концерту Live Aid набагато перевищили поставлені цілі: замість очікуваних 1 млн фунтів стерлінгів остаточна сума зібраних коштів становила орієнтовно 150 млн фунтів (близько 283,6 млн $). Організатори концерту намагалися надавати допомогу африканцям напряму, але це їм не вдалося. Натомість вони спрямували ці мільйони до різних НДО в Ефіопії, і кінець кінцем більша частина зібраних коштів потрапила до ефіопського уряду Менгісту Хайле Маріама, який витратив їх на закупку зброї.

Подивіться на фото з цього концерту: в них відчувається пульсуюча енергія, бажання мільйонів допомогти страждаючим від голоду і несамовите сподівання на те, що ця акція допоможе покінчити зі стражданнями на Африканському континенті. Нажаль, цього не сталося. І ось чому.

Загальна кількість енергії залишається незмінною: якщо десь прибуде, то десь рівно стільки ж убуде. Якщо хтось їсть понад норму, то хтось недоїдає. В той час, як розвинуті країни потерпають від епідемії ожиріння, населення в африканських і деяких азіатських країнах голодує. В результаті перекосу енергії страждають і ті, й інші. Який вихід із цієї ситуації? Ну точно не проводити концерти на користь голодуючих — хоча, чому б не провести їх на користь і за участі тих, що переїдають? Трішки розтрясли б жирок.

Цілком реально допомогти африканцям напряму, не організовуючи пишних заходів і не звертаючись до посередників, які частину розкрадуть, частину проп’ють, а ще частину витратять не за призначенням. Для цього потрібно просто не переїдати. Вдумайтесь: якщо кожна людина на планеті Земля буде харчуватися в межах норми, то голоду просто не буде! Якщо конкретно Ви, починаючи з цього дня, будете з’їдати в день не більше своєї норми калорій, конкретно якась африканська або азіатська дитина буде з’їдати більше і з часом досягне нормальної ваги. Це може здатися фантастичним твердженням, але зауважте, що калорія – це міра виміру енергії. 1 калорія – це енергія, яка потрібна для того, щоб нагріти 1 г води на 1°С. А згідно закону збереження енергії «енергія не виникає з нічого і не зникає в нікуди, а може лише перетворюватись з однієї форми на іншу».

Звідси випливає, що засіб боротьби зі всесвітнім голодом № 1 — їсти в межах норми. Може здатися на перший погляд, що норма — це нудно і нецікаво, але зважте на те, що будь-яке відхилення від норми в той чи інший бік – це патологія, хвороба і той самий перекіс енергії, який викликає голод із однієї сторони і проблеми, пов’язані з переїданням, із іншої.

**Статистика голоду: 1 із 7 людей голодує, 1/3 всієї їжі викидається**

До цього перекосу додається той вражаючий факт, що 1/3 всього продовольства, що виробляється, потрапляє у смітник. Пояснюється це тим, що чим більше ми споживаємо, тим більше їжі виробляють харчові підприємства. Але, оскільки реалізується ця їжа в умовах і в суспільстві надспоживання, нерозпроданий/неспожитий залишок просто викидається. Багато волонтерських організацій намагаються виправити цей перекіс, організовуючи пункти роздачі їжі бідним, але вони стикаються з численими труднощами, перш за все логістичними. Як скаржилася одна волонтерша із паризької организації “Les Restos du Cœur”:

«Коли йдеться про роздачу пакетних соків, макаронів або консервів, це нескладно організувати — вони можуть і полежати, а ось коли тобі дзвонять і кажуть, що у такій-то пекарні в центрі Парижу просто зараз треба забрати 3 піддони із заварними тістечками і реалізувати їх протягом двох годин, бо за такої спеки вони більше не будуть годні, — отут починається справжній головний біль».

Отже, засіб боротьби зі всесвітнім голодом № 2 — не купувати зайвих продуктів. Подумайте самі: якщо ми не будемо покупати більше, ніж нам треба для нормального, здорового життя, якщо залишимо звичку скупатися по акції «2 центнери замість потрібних нам 2 кг», будемо складати списки продуктів і дотримуватися їх, скупатимемося раз на тиждень, а не кожного дня, то що станеться? З одного боку ми:

витрачатимо менше грошей:
налагодимо нормальне, здорове споживання;
будемо стрункими і здоровими;
менше викидатимемо;
серце не краятиметься від того, що закуплений на зиму мішок гречки поточив шашель;
нас не турбуватимуть логістичні проблеми: як доставити, зберегти і переробити куплене про запас. Не треба буде більше ламати голови над питанням, куди подіти ящик яблук: варити у літню спеку і закручувати варення, яке все одно ніхто не їсть, чи сушити їх 12 годин у духовці при температурі +160 градусів, тоді як надворі +38.
наша совість буде чистою: ми не обділили інших і не збіднили довкілля через те, що переборщили із запасами, які нам все одно непотрібні.

З другого боку, компанії-виробники не збанкрутіють, але з часом збагнуть, що люди стали споживати менше і перенаправлять свої зусилля до країн, де люди недоїдають і страждають від голоду. Фантастика, скажите ви? Зовсім ні. Подивіться на країни колишнього СРСР. До 1991 року виробники чипсів, йогуртів, заморожених піц і фастфуду і гадки про них не мали. Ми не входили до їхніх планів. Як тільки-но відкрилась Залізна завіса, колишні радянські республіки, що стали незалежними країнами, миттєво заполонили товари із країн надвиробництва і надспоживання. Пам’ятаєте перші кілометрові черги в МакДональдсі?

Час вже заспокоїтися і перестати переїдати «про запас», «по акції», «тому що є» і «щоб не пропало»: просто купуйте і готуйте менше, от і все. І ніхто голодним не залишиться.

І, накінець, засіб боротьби зі всесвітнім голодом № 3 — позбавитися від зайвого жиру назавжди. Пам’ятайте, що якщо від вас убуде, то у когось прибуде. Якщо у вас є зайва вага, то це просто надлишкова енергія, яку ви накопичили. Вам вона не потрібна, заважає, не дає жити нормально і насолоджуватися життям, а комусь вона дуже, просто життєво необхідна! Передайте її напряму голодуючим дітям Африки у такий спосіб:

Ритуал позбавлення від зайвої ваги назавжди

Коли скинете 5 кг, того ж ранку наберіть 5 літрів води у пластикові пляшки, упакуйте їх в рюкзак, візьміть його на плечі і йдіть із ним на найближчу гору. Якщо поруч гори немає — поїдьте до неї. Гора необов’язково має бути високою, згодиться і 300-метровий пагорб. Піднімайтеся на вершину гори, дорогою думаючи про те, як сильно вам довелося потрудитися для того, щоб скинути ці 5 кг, як же їх важко на собі нести, і радійте, що скоро позбудетеся їх назавжди. Постарайтеся гарненько відчути на собі цей підйом із п’ятьма зайвими кілограмами, кілька разів зупиняйтеся відпочити, не знімаючи рюкзака. Дійшовши до вершини, розпакуйте рюкзак, знайдіть підходяще місце (наприклад, купу каміння) і виливайте на нього одну пляшку за іншою, примовляючи: «Іди, жир, до того, кому ти більш потрібний, і до мене не повертайся! Мені ти більше не потрібен, іди від мене назавжди! Відправляйся в Африку до дітей, що голодають!» Можете самі придумати, якими словами і куди саме краще відправити зайвий жир геть. Закінчивши виливати останню пляшку, посидьте, відпочиньте, складіть порожні пляшки в рюкзак і з легкою душею спускайтеся з гори. Під час спуску відчуйте, як вам добре без цих зайвих 5 кг — ви просто летите і почуваєтеся неймовірно легкими. Повірте у те, що вони до вас не повернуться — ви залишили їх на горі, відправили їх до Африки чи кудись іще. Хтось добре сказав: